Лани широкополі, і Дніпро, і кручі... і канівські соняшники

На Черкащині неподалік Канева по обидва боки дороги з Києва величезні поля, засіяні соняшником. Вкінці літа обабіч траси повно машин, власники яких іноді з головю ховаються в рослинах для доброї знимки. Такі поля – ще одна вагома причина любити літо в Україні.

Того літа ми з другом Славою мандрували в Канів. У цих місцинах Дніпро особливо широкий.

Неподалік Канівська ГЕС, під час спорудження якої радянській владі довелося затопити кілька сіл.

Тут створили музей, до якого через повну відсутність туристичної інфраструктури добратись автом без навігатора дуже тяжко. Але прекрасність місцин неабияк вражає, тому й вранішні блукання Каневом швидко забуваються.

Музей і гробниця розташовані у Канівському заповіднику, яким, до речі, керує... Київський університет Шевченка.

Кажуть, молоді люди негативно впливають на екологію заповідника, бо часто палять вогні і викидають пляшки з-під охолоджуючих напоїв прямо в лісі. Однак, під час наших відвідин тут було чисто. Місця тут справді вражаючі, але, певне, потребують більшого захисту.

До Києва поверталися за годину перед заходом сонця з надією втрапити на соняшники.

Здається, із часом не прогадали.

Черкащина справді вражає. Але я б ніколи сюди не втрапив, якби не захмарний курс долара і повна фінансова неможливість мандрувати світом. Однак фінансова скрута в країні відкриває перед очима величезну скретчкарту України, невідомі місця якої так і хочеться позатирати монеткою :).

Мандруйте!