Мій день розвідування дублінських вулиць та пабів закінчувався, і довелося їхати в аеропорт, дорогою обмірковуючи деякі речі. Тоді здалося, що Україна з Ірландією чимось дуже схожі — в обох країн є великий сусід, щоправда, в одного імперські амбіції доволі латентні, в іншого ж яскраво виражені. Бажання творити затишок в ірландців врешті дало реальні плоди, Україна ж лише на цьому шляху та ще й досі не може дати собі ради з єдиною оцінкою фундаментальних цінностей. У будь-якому випадку, в острівної країни було набагато більше шансів заявити про себе світові, більше волі і часом радикалізму в діях. Проте безапеляційної гордості за своє нам ще доведеться вчитися в ірландців, так само, як і протекції мови, традицій, і, не втрачаючи жодного шансу, нагадувати всім про свою якісну інакшість від країни Великого брата.
Опубліковано в газеті "День" №8, (2013).