пласт

Три дні на пластовому таборі

Ще рік тому юнак із Крутян (75-тий курінь УПЮ), а сьогодні бунчужний відкриває чи не найочікуванішу для київських пластунів акцію – окружний табір. На зеленій хустині чортик, вишитий червоними нитками рівно посередині трикутника на спині.
Капелюха в Андрія ще немає, так само як і шеврона приналежності до Лісових Чортів.
Але пройде якихось два роки, кілька десятків успішних акцій і старший пластун стане повноцінним членом одного з найстаріших пластових об'єднань, в якому свого часу були Юрій Старосольський, Микола Плав'юк та Богдан Гаврилишин.
Близько 120 учасників ввечері 28 червня "на струнко" відспівали Гімн Пласту, віддали честь українському прапору і розпочали 12-денний табір в селі Вишеньки Бориспільського району під Києвом.
Присягаю своє честю, що буду вірним Богові та Україні, допомагатиму іншим і житиму за Пластовим законом і слухатимусь пластового проводуце Три головні обов'язки пластуна, які кожен із нас промовив перед державним прапопром під час складання присяги. Виглядає це приблизно ось так.
На перший триденний weekend посвітити шевронами, а насправді ж тяжко працювати, приїхали лише троє фаміліянтів – так у Лісових Чортах ми називаємо своїх колег. Вадим й Іван одразу ж після перших потуг юнацтва розтаборуватися, провели кілька гутірок із табірництва: як розкласти намети, де збудувати кухню й загалом облаштувати побут.
Київський окружний табір структурно поділений за курінним принципом. Із самого краю зліва – підтабір Кривоносів, далі – решта юнацьких хлоп'ячих куренів. Посередині – підтабір старшини – "режимний" об'єкт зі "смугою прискорення", повз який юнацтво має бігти, аби навіть краєм вуха не почути деталі делікатних тем, які так часто любить обговорювати провід. По праву руку від бунчужного – намети юначок, по куренях обгороджені парканом. Завершує таборову "композицію" – підтабір Богуславок.
Площа для збірок на піску, намети – в сосновому лісі, а навпроти – заплавні озера, які колись були рукавами Дніпра.

Перший активний день нашого пластового перебування за містом чергувався активним спілкуванням й читанням гутірок із періодами тотальної релаксації. Врешті, потреба в останньому для декого з нас була вимушеною, позаяк життя в столиці часто позбавляє гіпотетичних приємних миттєвостей й нічогонеробіння.
Про пекуче сонце й, здавалось б, зо два мільйони комарів забуваєш щоразу, коли повіє теплий літній дніпровський вітер. Перестаєш зважати на них і тоді, коли гарні пластунки переривають безтривожну пообідню сієсту.

– Хлопці, а можете нам з фанери випиляти коло?, – каже старша пластунка Христя Борщ, яка втрапила до підтабору ЛЧ саме коли я випилював фігури зі смерекової палиці.

Як виявилось згодом, уроки малювання в школі – чи не єдині, з яких вдалось набратись хоча б якихось корисних навиків, дали неочікувано вдалий результат. За півгодини подруга-старшопластунка забирала коло з вимальованим вугільними пензлями Чортом – відзнакою ЛЧ.
Першого суботнього таборового вечора традиційно – ватра. Неприховану любов до піротехніки у київських пластунів ми помітили ще на Святі весни – символічному відкритті таборового сезону, куди всі разом втрапили у травні. Тоді, під час організованого нами конкурсу нічної ілюмінації, юнаки мало не спалили ліс, цього ж разу – через раптову несправність апаратури – старших пластунів, які брали участь в імпрезі. Іскри від ватри, волання на всю горлянку пластових пісень під безхмарним зоряним небом Київщини, дівочі посмішки й ненав'язливі хлоп'ячі залицяння – все, як пасує пристойному пластовому табору. Ніч, щоправда, пройшла без алярмів, чим ми вдало скористались і влаштували в лісі неподалік дегустацію печеного м'яса.

У старенькому дизельному Фіаті Уно вранішньої суботи грає Ляпіс, на останній концерт якого вкінці літа хочуть втрапити чи не половина фаміліянтів. За вікном – кількаповерхові дорожні розв'язки Дорогожичів – якраз на під'їзді до Південного мосту над Дніпром. За менш ніж годину під пекучим сонцем доїждаємо до місця таборування.

Вдруге на табір потішити своєю присутністю Чорти прибули рівно за тиждень. За кілька днів дизайнери вдало попрацювали і тепер на підтаборах, як годиться, з'явились щогли, паркани, столи на кухні й брами. На підтаборі старшини з'явилась ще й лавка, на якій одразу ж помітили кремезну постать – ще одного Лісового Чорта Сашка.

Ввечері урочиста для пластунів подія – закриття таборового дня.
Наступного дня – пірнання наввипередки з юначками у річці неподалік, порізані ноги й згодом – ще одна ватра, співи під гітару і, через раптовий алярм, перервана вечірня молитва. Вночі – сходини на вже насидженій тижнем раніше місцині, а наступного дня – гутірка про Третю пробу та життя для старшого юнацтва від Ярка. Ми так і не втрапили на купальську ватру з приводу свята Івана, але вінки юначки почали плести ще за кілька днів до оказії.
Ввечері ще одна, вже остання на цьому таборі, ватра. Вже завтра чимало з них роз'їдеться Україною, щоб взяти участь у спеціалізованих таборах – кінному, летунському, військовому, морському та інших. А нас чекає кілька годин пластових пісень біля теплого вогнища пластового товариства.
Підпишіться
щоб не пропустити ще багато цікавого