Нащадок у 15-му поколінні засновника чайної церемонії Сен-но Рікю Великий Майстер Сен Ґеншіцу дав єдине в Україні інтерв'ю

Культура Сходу в наші дні набуває дедалі більшого поширення та популярності. Досі сповнена нерозкритого та не зовсім зрозумілого для західного світу смислу й потенціалу, вона, однак, вабить своєю екзотичністю, ревно виплеканими та надійно закодованими духовними скарбами, особливою естетикою. Першим випробовуванням і перешкодою для того, хто спокуситься розгадати її таємниці, є намагання розкрити древні знання за допомогою раціоналістичної світоглядної системи, вибудуваної на класичній логіці. Щоб звернути з цього шляху своїх учнів, видатні майстри дзен-буддизму (в руслі якого й розвинулися чайні церемонії в Японії) ставили перед ними різноманітні загадки, медитуючи над якими, ті досягали просвітлення.

Назагал, Шлях Чаю впродовж віків викристалізовувався та ускладнювався, набуваючи рис повноцінної духовної практики. Тож дарма шукати в цих ритуалах лише чудернацьку для решти світу японську естетику.

15 вересня 2012-го року, на честь відзначення 20-ї річниці дипломатичних відносин між Україною та Японією, Великий Майстер чайної школи Урасенке, 89-річний Сен Геншіцу, уперше виступив перед українською публікою. «Це надзвичайно рідкісна можливість навіть у Японії. Для того, кому випадає така нагода, вона стає подією на все життя», — зазначив на відкритті зустрічі Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Саката Тоічі.

Сен Геншіцу був очільником дому Урасенке впродовж 38 років. 2002-го він передав цей титул, а також спадкове ім'я Сошіцу своєму старшому синові Дзабосай. Відтоді до нього застосовують титул «Дайсошьо», який позначає статус колишнього Великого Майстра. Сьогодні Сен Геншіцу з-поміж іншого має звання Посла Доброї Волі ООН, обіймає посаду президента Асоціації Об'єднаних Націй Японії, 1997 року його відзначено однією з найвищих нагород у країні — орденом Культури імператора Японії.

Звертаючись до українців, Сен Геншіцу попросив звернути увагу на прапори, які стояли на сцені, й так потрактував їхній символізм: «До прекрасного блакитного неба та жовтих безмежних полів пшениці дуже пасує сонце, яке ми бачимо на прапорі Японії». Він зазначив також, що Україна, як і Японія, мала непросту історію — обидві держави, зокрема, пережили ядерне лихо, обидві — від природи — не люблять війни. А ще: «Українці терплячі та добрі, як японці». «Я знаю, що у вашій історії вам довелося багато терпіти в політичному сенсі, але ви самі стали на ноги й створили вашу державу», — сказав Сен Геншіцу.

Для кращої ілюстрації того, що Шлях Чаю, — це ще й шлях терпіння, доречно переказати слова майстра, коли він виступав перед московською публікою за часів перебудови. Сен Геншіцу подивився на скептичні обличчя і сказав: «Я розумію, що ви думаєте: чи до чаю нам, коли держава ось-ось розвалиться на частини! Ви дуже ідеалізуєте східну культуру. Вам здається, що чайне дійство — це плід благополуччя, спокійного філософського дозвілля. А це — один із інструментів виживання в епоху тотальної громадянської війни». Шлях Чаю з'явився в Японії наприкінці XVI сторіччя, в столітню японську війну. Війну з дуже жорстоким фіналом — не лише для країни, а й для чайних майстрів. Майстер Сен-но Рікю, який систематизував основні принципи сучасної чайної церемонії та створив три її напрями, змушений був здійснити харакірі, багато його учнів — теж. Когось було страчено. І саме в ті жорстокі часи японської історії люди відчайдушно потребували гармонії, яка б дозволяла відновити сили.

Для воїнів чайна церемонія була не красою заради краси, а тренуванням концентрації свідомості.

Напередодні майстер-класу в НТУ «КПІ», Великий Майстер Сен Геншіцу дав єдине в Україні інтерв'ю саме газеті «День».