Мандри

Ришнів і Бран

Середньовічна фортеця тевтонців і
замок кровожерливого Дракули

Південніше озера Балеа і перевалу Фагараш шосе Трансфагарасан здебільшого одноманітне. Замість лисих вершин і поодиноких кущів, що нижче, то більше з'являється дерев, здебільшого сосен і ялин. Значні перепади висоти і запоморочливі серпантини залишились позаду. Попереду, що типово для Румунії, села. В одному з них ми й заночували.

Вранішня кава на світанку і знову в дорогу.

Трансивальнія – центральна історична область Румунії. Ще до 1918 року нею по-черзі володіли угорці, австрійці й німці. Через це тут геть інша, ніж в решті частин країни, архітектура. Але, що головне, – у Трансильванії повно замків. Міста й села з Карпатами на фоні чимось дуже нагадують швейцарські гори.

Попереду Ришнів (Râşnov) із середньовічною фортецею, а також візитівка цілої країни – Бран і замок Дракули. Але наразі кілька селфі

Фортецю в Ришнові збудували у ХІІІ ст. тевтонці, аби захистити місцевих мешканців від набігів татар, які дедалі частішали.

На 200-метровий пагорб, чи радше гору, можна піднятися фунікулером за 8 лей. За вхід всередину доведеться доплатити ще 10.

Цікаво, що фортеця відрізнялася від інших: її призначення було прихистити звичайних людей на час облог. Що не дивно, бо чужинці в середновіччі могли навідуватись в міста й на кілька місяців чи навіть років.

Колись фортецю обмежували 5-метрові стіни, 9 веж і 2 бастіони.

Пагорб із замком, частково оточеним горами, войовничі трансильванці захопили лише раз на початку ХVII ст. Тоді мешканцям цитаделі перекрили воду. Але вже за кілька років, згідно з легендою, завзяті турки-в'язні вирили колодязь глибиною майже 150 метрів.

Сюди варто заїхати на кілька годин, походити вузькими вуличками. Можна навіть прикупити сувеніри.

Сьогодні Ришнів – містечко з населенням близько 15 тисяч осіб на півдорозі між Браном і Брашовом.

Бран – місто Дракули

Який, щоправда, був типовим правителем Валахії
і аж ніяк не кровожерливим вампіром

Ймовірно, перше, що у пересічного українця спадає на думку при згадці про Румунію – роми, бідність і Дракула. Щодо ромів, то їх тут візуально рівно стільки ж, як на Площі Ринок у Львові. «Бідні» хіба що кілька сіл на півночі у Мармарощині (Євросоюз, очевидно, добряче поміг грошима). А от щодо Влада ІІІ Цепеша – не все однозначно.

У замку в місті Бран сам Дракула якщо і перебував, то лише кілька днів під час турецького полону. У правителя Валахії і справді було за життя прізвисько «Дракул», але означало воно буквально «син дракона».

Міф про вампірів придумав ірландець Брем Стокер вкінці ХІХ ст. Небиякий успіх роману, численні екранізації врешті позитивно вплинули на імідж цілої країни.

Румуни ж вдало цим скористались і вже після розстрілу сім’ї Чаушеску реконструювали замок в мальовничій місцині поблизу Брашова – столиці Трансильванії.

Цепеш з румунської перекладають як «саджати на кіл». Подейкують, що такий улюблений метод страти супротивників Влад ІІІ активно практикував. А от згідно з легендою, після смерті його тіло зникло з могили, а перед тим, через прокльони жертв, він перетворився на вампіра. Ймовірно, це не більше ніж фольклор, однак гарна історія для того, аби зробити цілу країну відомою вже у наш час.

У Бран ми приїхали пообіді у п'ятницю. Мети втрапити всередину замку у нас не було, а тому після поселення в готель і смачної вечері ще кілька годин прогулялись околицями. У готелі нас попередили, що відвідини замку в суботу через величезні юрби туристів справа невдячна. Що ж, ми поїхали далі. Попереду – надзвичайний Брашов.

Але не одразу. Неподалік ресторанчика з виглядом на замок, де ми снідали, на старій потертій табуретці сидів дідусь. На столику попереду – домашні сири й закрутки. Ненав'язливо по-румунськи дідусь пропонував туристам зупинитись й скуштувати хенд-мейд їжу. З деким навіть радо фотографувався. Споглядаючи той процес упродовж усієї вранішньої трапези не втримались і ми. Поїхали далі з банкою чорничного варення

Читайте також

Ймовірно, найгарніша дорога у світі

Трансфагараське шосе, озеро Балеа і гребля Відрару

Скандинавські діалоги

Як розповіді Ларса, Югана і Стіни відкрили мені
нетуристичну Швецію

І підписуйтесь, аби стежити за новими пригодами