Побачене

У ПИРОГІВ ПІД ЦИМБАЛИ

Мандрівка осіннього вихідного дня

"Бабине літо" цієї осені не обіцяли навіть найсуворіші оптимісти. А з огляду на прохолоду останніх кількох днів, здавалося б, найкращою альтернативою вуличним посиденькам на вихідих має бути чай, теплі шкарпетки, плед і... фільми, фільми, фільми! Але не цього разу.

На щастя, Києву не бракує місць, де б провести вихідні. Тут повно парків, лісів, кінотеатрів і навіть є річка. Ба більше! Тут навіть є величезний скансен. Національний музей народної архітектури та побуту хоча й вражає щоразу менше, але завжди неабияк своїми розмірами. Сюди добре їхати на цілий день, орендувати велосипед і годинами лежати просто неба посьорбуючи апельсиновий сік.

Або покататися на конику.

Попри культурний фон місця, "Пирогів" виглядає надто комерціалізованим. Як і в подібних музеях світу, тут можна накупити китайські коралі, лопатки для сковорідок, магнітики з патріотичними написами чи вінки із синьожовтими стрічками. Квиток коштує 40 грн з людини, паркомісце – 30 грн, а за власний велосипед тепер доведеться доплачувати додатково: ще 20 грн. Ціни цілком прийнятні, однак якщо захочете поїсти – готуйте грубі гроші. Щоправда меню, мабуть, задовільнило б поціновувачів із найбільш витонченими гастрономічними смаками. За обід ціною 100-200 грн зможете з'їсти овочі гриль, шашлики, різновиди печеної картоплі і т. д. Все як у найкращих стрітфудах скансенів.

Тут завжди людно. Хтось фотографується біля хати на "Поліссі", хтось прийшов на недільну службу в греко-католицьку церкву на "Закарпатті", а юрби дітей біля вітряків запускають змія.

Чимало тут і моторошних місцин.

На початку нашої прогулянки панянка починала малювати млин. Коли повертались – пані художниця створила пречудову картину.

Той самий млин, але з іншого ракурсу і не фарбами.

Яка ж недільна прогулянка без аватаркопортретів?

"А что за инструмент?", – зацікавлено питає жіночка з-за спини. "Цимбали", – ледь тихо відповідає вусатий дядечко в старому капелюсі і на кілька розмірів більшій сорочці. Віртуозними рухами за допомогою паличок дядечко видобуває унікальний, але дуже знайомий гуцулам звук.

Мирослав Палійчук

Цимбаліст з Івано-Франківщини

Пан Мирослав уже понад 40 років грає на цимбалах. Як він сам, без ентузіазму стримано, розповідає допитливим відвідувачам музею – у Пирогові з 1990-го року, коли директор "дозволив йому тут грати". Інструмент для "маестро" (як його назвали колеги-музиканти, що проходили повз), створив майстер ще в 1970-х. На Франківщину востаннє навідувався ще у 2000-му. Відтоді перманентно в Києві. Кілька років тому поблизу музею пан Мирослав збудував собі хату, а до того – винаймав житло прямо в музеї.

За півгодини, що ми слухали цимбали, пан Мирослав зіграв кілька десятків композицій: західноукраїнські, наддніпрянські, козацькі, кобзарські, американські, німецькі та навіть одну японську. Цікаво, що звичної для вуличних музик торбинки для збору грошей у цимбаліста не було. Якщо хочете залишити гроші – пан Мирослав віддасть решту, а ви ще й отримаєте диск із покутянськими мотивами

Ще кілька історій і прямуємо додому.

Вже перед заходом сонця, вражені музикою, встигаємо зробити ще одненьку фотографію і випити кави.

Мандруйте! ...і тисність на кнопки

Підпишіться

аби не пропустити оновлення блогу