Португалія розтягнута з півночі на південь, а тому першочерговий план був підпасувати квитки так, аби з Фаро втрапити в Порту, або навпаки. Але знайти дешеві квитки на ті дати за два тижні до початку мандрівки не вдалося, тому вирішили летіти прямо в Лісабон.

Орендували авто через Guerin і вкотре пошкодував, що забронювали B-клас. Бородатий мужчина на зеленій стійці в аеропорті видав нам ключі від новенької (12 тис. км на одометрі) VW Polo. Експеримент із цим авто врешті виявився невдалим. Проблема в тому, що прокатні компанії у Європі замовляють малолітражки в бідних комплектаціях і цей фольксфаген з літровим двигуном ледве їхав справді хорошими дорогами Португалії. Те саме було у Греції, де нам попалася старезна дизельна Opel Astra, і в Угорщині – новенька Opel Corsa.

Якщо коли-небудь будете виїздити з аеропорта Лісабону, будьте готові до численних естакад і розв'язок. Схибите – втрапите на найдовший у Європі міст Васко да Гама і проїдете майже 20 км до розвороту, а на звороті ще й заплатите зайвих 28 євро. Наш навігатор помилився :).

Опівночі добралися до Обідушу – містечка на північ від столиці. Виноградний комплімент від власників двоповерхової квартири яскраво завершив непростий день таксі/літаків і нічної дороги в океаньску зливу. Вранці попрямували в Порту – першу столицю країни і дорогою заїхали в замок Обідуш.

Фотографуватися на фоні океанського шторму – весела розвага. Допоки велика хвиля не накриє порцією крижаної води.

Вщент мокрі ми поїхали шукати найближчий H&M аби купити хоча б якийсь сухий одяг і дорогою заїхали в монастир Алкобаса,

…і надзвичайно красивий монастир Батальха.

Під запальні треки української естради початку 90-х надвечір ми таки втрапили у Порту. Цього разу квартира на горищі у будинку під мостом через річку Дору неподалік Рібейри.

Короткий вечірній променад під дощем закінчився вечерею в автентичному ресторанчику неподалік центру. Наступного ранку злива не закінчилася і найгарніше місто Португалії ми бачили лише під час перебіжок з одного кафе в інше аби погрітися. Зайшли також у церкву і сфотографувалися на фоні ратуші.

Кажуть, за доброї погоди Порту вражає значно більше, ніж Лісабон. Буде нагода ще раз приїхати і переконатися, бо поки що згадується лише мокра бруківка і поламані від вітру парасолі.

Авейру – маленьке містечко неподалік Порту. Його ще називають португальською Венецією, але окрім кількох гондол і одного вузенького каналу це, мабуть, єдина схожість. Що не кажіть, але заходи сонця у Португалії незабутні упродовж цілого року!

Наступного дня далі на південь. Парк і замок-готель Буссаку кінця XIX століття – локація з тих, в які точно варто заїхати.

Якусь годину лісовою стежкою і вийшли до великого хреста – пам'ятника битві португальців з французами. Вигляд з оглядового майданчика повністю компенсував тривалий підйом вгору.

Коротка зупинка біля ще одного середньовічного замку Алмоурол і їдемо далі, аби наступні дні провести у мандрівці уздовж океану. Цей день і найдовший, 400-кілометровий переїзд, завершили в трушному селі Меліде нижче Лісабону. Лише тут, під час вечері у колоритному ресторані, ми побачили як насправді відриваються португальці. Танці, крики, гучна музика і найсмачніші креветки, що коли-небудь їли.

Ранок 9 березня яскраво відрізнявся від всіх попередніх – кульками й сюрпризами мене привітали з 30-літтям :).

Весь день ми їздили уздовж океану і зупинялися на численних пляжах, аби зробити все кращі, і кращі фото. З погодою теж пощастило – березневе сонце, однак, не пекло: його пом'якшував сильний океанський вітер.

Особливістю теплих країн є пообідня сієста. Тому, якщо плануєте не втратити обід – заплануйте його заздалегідь. Нам таки пощастило і знайшли один відкритий ресторан на надпопулярному з-поміж серферів пляжі.

Маяк на крайній точці країни ще перед заходом сонця.

Містечко Бургау на самому півдні теж доволі миле. З панорамних вікон квартири гарний вигляд на океан, а до пляжу якихось 100 метрів вниз. Чи бачили ви зоряне небо так, як бачили його ми? У великих добре освітлених містах погано видно зорі, а у малому селі на крайньому півдні Португалії їх, здається, ще й домалювали. Шкода, що фото немає :).

Понта-де-Пієдаде неподалік Лагоса – місце №1 у переліку тих, що я хотів побачити під час мандрівки. Ось чому.

Ще кілька сотень фотографій на пляжах і повертаємося на північ. Сьогодні у планах сфотографуватися на мисі Рока – крайній західній точці Євразії і погуляти вечірньою Сінтрою…

…а також заночувати у надзвичайній квартирі з величезною терасою неподалік міста.

Якби грамотніше розпланувати поїздку, то на Сінтру пасувало б виділити хоча б 2 дні. Але наш звичний формат – галопом через всю країну, тому наступного дня ми просто виділили найцікавішу, на наш погляд, місцину, і поїхали туди.

Замок Пена – чи не найбільш відомий у всій Португалії. Його важко з чимось сплутати через яскравість і кольоровість, а ще тому, що туристів тут чимало.

Лісабон доволі милий, відкритий і типово європейський (зі своїми особливостями, звісно ж). Старі трамваї, широкі вулиці і музики – та атмосфера сильно контрастує з традиційним і спокійним Порту.

Це був останній день тижневої мандрівки, а тому ми відривались як могли. Хоча ні, могли більше :).

Загалом пройшли Лісабоном понад 30 км пішки. До речі, у Португалії смачна (і дешева!) кава. Вже надвечір заправили сірий фольксваген «до повного» і попрямували в аеропорт здавати авто. Недоспана, але дуже весела ніч спочатку в аеропорті, а вже потім в літаку, врешті підсумували активну 1400-кілометрову мандрівку Португалією. Ще вагаєтеся чи варто їхати?

Дуже приблизний маршрут нижче. Його планували в дуже стислі терміни і, ймовірно, багато цікавого пропустили. Зрештою, основна мета була втрапити на океан, а з цим завданням ми справилися на відмінно :).

Цього разу під час оренди житла обмежилися виключно AirBnB.

Оренда авто – Guerin (місцевий сервіс). За 12 євро вам запропонують взяти спеціальний прибор, що дасть можливість їздити платними дорогами і не зупинятися на пунктах оплати. На картці заблокують певну суму як депозит і в кінці місяця повернуть різницю. Це зручно, бо дуже легко випадково заїхати на автобан (а їх там багато!) і отримати немалий штраф. За 1400 км (70% автобанами) ми заплатили майже 60 євро +28 за непланований проїзд мостом Васко да Гама.

Якщо вагаєтеся чи зможете їздити за кордоном – однозначно зможете. Це нескладно, хоча кількість знаків і розв'язок спочатку може шокувати і розгубити, але на другий-третій день більшість нюансів і практик вже будуть в підсвідомості.

Якщо сподобався допис – тисніть на кнопки нижче, щоб поділитися.

А також читайте інші дописи!